В мире активно идет процесс глобализации, который кардинально меняет жизнь не только каждого человека, но и внутреннее устройство отдельно взятых государств. Ратифицируются международные Конвенции и другие документы, не соответствующие интересам государства и его граждан. Создается так называемое информационное общество, в котором человек становится не только контролируемым, но и управляемым извне элементом автоматизированной электронной системы.

У світі активно йде процес глобалізації, який кардинально змінює життя не лише кожної людини, але й внутрішній устрій окремо взятих держав. Ратифікуються міжнародні Конвенції та інші документи, що не відповідають інтересам держави та її громадян. Створюється так зване інформаційне суспільство, в якому людина стає не тільки контрольованою, а й керованою ззовні елементом автоматизованої електронної системи.

Православна Церква протягом багатьох років у своїх офіційних рішеннях застерігає від бездумного використання нових технологій. Принципова позиція Церкви з цього питання викладена у виступі Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II на черговій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ - 02.10.07 р. м. Страсбург):

«...Технологічний прогрес по-новому ставить питання про права людини. І віруючим людям є що сказати стосовно питань біоетики, електронної ідентифікації та інших напрямків розвитку технологій, які викликають занепокоєння багатьох людей. Людина повинна залишатися людиною - не товаром, не підконтрольним елементом електронних систем, не об'єктом для експериментів, не напівприродним організмом. Ось чому науку і технології також не можна відокремити від моральної оцінки їх цілей і їх плодів ... »

На Архієрейському Соборі 2008 року були прийняті «Основи вчення РПЦ про гідність, свободу і права людини». У Розділі «Громадянські й політичні права» Основ особлива увага приділяється найгострішій проблемі, яка хвилює мільйони православних громадян: впровадження нових технологій у життя кожної людини при реалізації своїх законних прав, створення безальтернативної автоматизованої системи обліку персональних даних та встановлення тотального контролю над особистістю, включаючи духовне життя людини:

« Приватне життя, світогляд і воля людей не повинні бути предметом тотального контролю. Для суспільства небезпечно маніпулювати вибором людей і їхньою свідомістю з боку владних структур, політичних сил, економічних та інформаційних еліт. Неприпустимі також збір, концентрація і використання інформації про будь-які сторони життя людей без їхньої згоди. Методи збору та обробки інформації про людей не повинні принижувати людську гідність, обмежувати свободу і перетворювати людину з суб'єкта суспільних відносин на об'єкт машинного управління. Ще більш небезпечним для свободи людини стане впровадження таких технічних засобів, які б постійно супроводжували людину або були невіддільними від її тіла, якщо їх можна буде використовувати для контролю над особистістю та управління нею» (Частина IV.7. Основ) ( http://www.mospat.ru/index.php?mid = 468).

У документах Собору констатується, що в сучасному світі права людини нерідко грубо порушуються представниками державних, транснаціональних і банківських структур. Оцінивши сучасну ситуацію в сфері дотримання прав громадян Архієрейський Собор в розділі «IV.8. Соціально-економічні права» зазначив, що земне життя неможливе без задоволення матеріальних потреб людини, і це створює необхідність щодо забезпечення соціально-економічних прав громадян, які надають можливість доступу до освіти, медичної допомоги, соціального захисту. Собор виявив занепокоєння тим, що «з посиланням на захист прав людини на практиці нерідко реалізуються такі погляди, які цілковито розходяться з християнським вченням. Християни опиняються в умовах, коли державні і громадські структури можуть примушувати, а часто вже примушують їх думати і діяти всупереч Божим заповідям, що перешкоджає досягненню найголовнішої мети в житті людини – визволенню від гріха і спасіння душі».

Церква вказує на те, що кожна людина має не лише право, але й духовний обов'язок впливати на державне та громадське життя, безпосередньо беручи участь в управлінні справами держави члени Комісії розглянули питання, що хвилюють православних громадян України

У зв'язку з прийняттям низки законодавчих актів, що викликають потік звернень громадян, які не бажають використовувати електронні засоби ідентифікації особи, члени Комісії, керуючись «Основами вчення Руської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини», прийшли до наступних висновків:

1. Цифровий ідентифікатор

Комісія поділяє занепокоєння, викладене в офіційних документах Руської Православної Церкви. Зокрема, ще 29 грудня 2003 року у своєму Посланні Священний Синод Української Православної Церкви застерігав:

«...Царство антихриста не відбудеться без відповідної технічної бази, за допомогою якої він захоче домогтися своїх цілей ... Нинішній процес кодифікації цивільного населення безпосередньо торкається політичної і господарської діяльності громадян. Він впроваджується у формах, що мають типологічний збіг з обмеженнями апокаліптичних часів... У релігійному контексті названі дії влади здобувають апокаліптичну складову, що має розцінюватися як свідоме, або мимовільне сприяння створенню технічної бази, яка сприяє воцарінню антихриста ... ». На цей документ посилається Святіший Патріарх Кирил у своєму «Зверненні до Уповноваженого з прав людини в РФ».

Оцінку присвоєнню, прийняттю та використанню цифрових ідентифікаторів особи можна дати лише у світлі вчення слова Божого і в контексті побудови царства антихриста, адже дана проблема має значення, передусім, духовне.

Враховуючи всеосяжний характер автоматичної ідентифікації людей за єдиним світовим зразком, створення баз даних, що містять інформацію про всі сторони життя конкретної людини, відкрите закріплення в міжнародних документах способів ідентифікації шляхом вживлення в тіло людини мікрочіпів, Комісія вважає, що цифрові та літерно-цифрові ідентифікатори на сучасному етапі вже не є суто зовнішніми знаками, оскільки вони виступають аналогом християнського імені. Основою дії електронної картки є присвоєння людині та її файлу-досьє в базі даних цифрового ідентифікатора людини.

Цифровий ідентифікатор особи як засіб автоматичної ідентифікації дає можливість здійснення тотального контролю за людиною без її згоди, обмежує її свободу та перетворює з суб’єкта суспільних відносин на об’єкт машинного управління. Це невід’ємний від самої людської істоти, незмінний, довічний і посмертний атрибут, що являє собою функціональний аналог імені в новій системі соціальних відносин.

2. Універсальна соціальна карта

Універсальна соціальна карта, яка водночас є посвідченням особи, медичним полісом, водійськими правами, електронними грошима, а також наділена деякими іншими функціями, безумовно, відноситься до технічних засобів, що постійно супроводжують людину. Громадяни змушені постійно носити картку з собою і пред’являти її для надання їм соціальних, медичних, транспортних та інших послуг, а також при здійсненні усіх операцій купівлі-продажу. Отже, усі соціально важливі дії та переміщення людини автоматично фіксуються, обробляються та аналізуються електронною системою. Технічні характеристики карт дозволяють використовувати їх для контролю над людьми та управління ними, що порушує конституційні права громадян незалежно від їхніх релігійних переконань.

Універсальна соціальна карта є засобом автоматичної ідентифікації людини, що дозволяє здійснювати тотальне стеження за людиною без її згоди та обмежує її свободу. Людина потрапляє в цілковиту залежність від невідомого для неї господаря, який контролює цю систему управління. Карту легко можна використовувати для тиску на людину з метою її політичного, економічного, ідеологічного і духовного поневолення. Впровадження універсальних карт передбачає перехід на безготівкову систему розрахунків.

3. Автоматизована система обліку змінює основні принципи життя суспільства та порушує права і свободи громадян

Тотальне примушення людей до прийняття ідентифікаторів і створення Єдиної бази даних вводить людину в цілком нову історичну формацію, яка руйнує традиційне уявлення про державу і право. Побудова електронного мережевого суспільства грубо порушує конституційні права всіх громадян, незалежно от їх релігійних чи інших переконань.

4. Необхідність захисту соціальних, економічних, політичних та інших прав громадян

Значна кількість громадян України відмовляється від документів і систем обліку, заснованих на використанні цифрових ідентифікаторів, штрихового кодування, особистих номерів, мікрочіпів. Неприпустимо, щоб ця частина населення була позбавлена загально визнаних прав людини, соціальних благ, можливості вільно переміщуватися, права розпоряджатися власністю та інших прав, - через відсутність електронних документів. Задля уникнення подібної ситуації необхідне законодавче забезпечення прав згаданих громадян. Твердження про неможливість обліку фізичних осіб-платників податків без цифрової ідентифікації спростовується тим фактом, що Державний реєстр виборців створений та діє без її використання.

Комісія підкреслює важливість та актуальність положень викладених у Постанові Архієрейського Собору РПЦ (2011 р.) «Про питання внутрішнього життя та зовнішньої діяльності РПЦ» (розділ «Церква і суспільство»), щодо забезпечення добровільності, стосовно використання електронних засобів ідентифікації громадян, в тому числі й універсальних електронних карт, і необхідності альтернативи електронним засобам контролю та можливості користуватися традиційними, звичними засобами посвідчення особи при отриманні соціальних благ чи інших контактах з державою. Дискримінація людей, що не приймають електронних засобів ідентифікації особи, є неприпустимою.

5. Про небезпеку для держави

Комісія вважає обґрунтованим занепокоєння, висловлене у Зверненні Блаженнішого Митрополита Володимира до керівництва України від 17 березня 2010 року про неприпустимість кодифікації людей з моменту народження та небезпеку запровадження уніфікованого документа – електронної соціальної карти. Це створює умови для стеження за людиною і можливості духовного, ідеологічного, політичного та економічного маніпулювання нею, внаслідок чого, вона втрачає Богом даровану свободу. Під загрозою опиняється не лише свобода громадян, але й незалежність держави (http://orthodox.org.ua/ru/node/6856).

Необхідно констатувати, що всіма інформаційними потоками, пов’язаними з передачею персональних даних про громадян України, керують західні операційні системи і системи управління базами даних, які ледь не щомісяця оновлюють свої версії та закриті коди по мережі Інтернет в оперативному режимі. Усе вище наведене беззаперечно свідчить про колосальну загрозу національній безпеці України.

Давно існують комп'ютерні системи обліку та електронних платежів, які не вимагають обов'язкової електронної ідентифікації громадян. Інформація про прізвище, ім'я та по батькові, дату народження та адресу проживання, - у своїй сукупності досить унікальна, щоб забезпечити ідентифікацію будь-якої особи. Разом із тим, використання подібних систем не дозволяє здійснювати автоматичну ідентифікацію «біологічних об'єктів», вести тотальне стеження за кожною людиною і, відповідно, здійснювати жорстке управління суспільством. У даному випадку неможливо використовувати досягнення технічного прогресу для поневолення одних людей іншими.

Висновки комісії

1. Процес побудови мережевого, інформаційного суспільства можна об’єктивно оцінювати лише у світлі вчення Слова Божого. Преподобний Іустин (Попович) пише: «…Світ змінюється, але не змінюється Церква; не змінюється її вічна Божественна Істина, її вічна Божественна Правда, її вічне Божественне Євангеліє, її вічні Божественні засоби для спасіння віруючих. Вони не змінюються, оскільки не змінюється Господь Іісус Христос ... Церквою вічність присутня у часі, щоб час нею освячувався, оновлювався, поєднувався з вічністю і рівнявся на неї. Не вона повинна орієнтуватися на час або потурати духу часу, а, навпаки, час має керуватися нею як Вічною, і дух часу повинен їй коритися як носію Духа вічності... Бо вона - завжди Божественна, завжди Свята, завжди Апостольська, завжди Соборна, і тому ніколи не можна жертвувати Вічним заради тимчасового, Божим заради людського, Небесним заради земного... ». Святитель Іоанн Златоуст навчав: «Коли ти почуєш: " віддавай кесареві кесареве ", розумій під цим тільки те, що анітрохи не шкодить благочестю, бо все, що противне благочестю, не є вже даниною кесареві, але є даниною і оброком дияволу».

2. Глобалізація вже сьогодні охопила більшість країн світу. Ознаки, сукупність та спрямованість цих процесів можуть розглядатись як передумови для прийняття символіки та воцаріння антихриста, яке не можливе без зникнення національних держав, позбавлення волі та самобутності, як цілих народів, так і окремої людини.

3. Комісія посилається на Постанову Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 2011 р. стосовно ставлення до цифрової ідентифікації (п.45).

4. Комісія вважає, що цифровий ідентифікатор як засіб автоматичного ототожнення дозволяє здійснювати тотальний контроль за людиною без її згоди, обмежувати її свободу, перетворювати людину з суб'єкта суспільних відносин на об'єкт машинного управління.

5. Запропонована альтернативна система обліку, зокрема за серією та номером діючого паспорта, насправді проблеми не вирішує, оскільки є різновидом ідентифікатора в автоматизованій системі обліку і Єдиній базі даних.

6. Введення в Україні автоматизованих засобів цифрової та біометричної ідентифікації людини не є нагальною необхідністю, а навпаки, являє загрозу інформаційній безпеці країни і її громадян. Комісія вважає неприпустимим створення Єдиної електронної бази даних населення України, тому що побудова тотальної системи електронного обліку, контролю та управління людьми, на основі присвоєння їм цифрових ідентифікаторів, порушує основні природні права і свободи особистості, незалежно від релігійних переконань громадян.

7. Використання біометричних даних людини, з метою її ідентифікації, імплантацію ідентифікаційних мікро- та наноелектронних пристроїв в тіло та мозок людини, нанесення на її тіло будь-яких міток, незалежно від використовуваної системи збору та обробки персональних даних, визнати неприйнятним.

8. Комісія вважає неприйнятним запровадження та реалізацію в Україні тих міжнародних договорів та угод, які порушують загальновизнані права та свободи людини.

9. Комісія пропонує затвердити дані висновки у якості офіційної позиції Української Православної Церкви та довести цю позицію (стосовно цифрової та біометричної ідентифікації) до центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також духовенства, чернецтва та мирян Української Православної Церкви.

10. Комісія пропонує Священноначаллю Української Православної Церкви звернутися до повноважних державних органів з проханням розглянути питання про законодавче закріплення права громадян відмовлятись від електронної ідентифікації особи. Фізичні особи-платники податків, які через свої релігійні чи інші переконання відмовляються від прийняття цифрового чи будь-якого іншого ідентифікатора, повинні мати можливість обліковуватись за вичерпним переліком персональних даних, що включає в себе: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження та місце проживання, - без використання цифрових ідентифікаторів, штрихового кодування, мікрочіпів та інших методів автоматизованої ідентифікації.

Голова Комісії

Секретар Комісії

17 березня 2011 р.

Київська Духовна Академія